«Саме за роботу, яку ніколи не розпочато, потрібно найдовше братися.»
Через свої історії Дж.Р.Р. Толкін показав труднощі, з якими стикались його герої перед обличчям зла, що загрожувало їхньому способу життя. У багатьох аспектах, сцени в його творах відображали перемогу добра над злом, яку він спостерігав, служачи під час Першої світової війни та переживши Другу.
З огляду на це, пропонуємо коротку біографію Дж.Р.Р. Толкіна, перш ніж перейдемо до аналізу його особистості.
Біографія
Джон Рональд Руел Толкін народився 3 січня 1892 року на території сучасної Південної Африки в родині прусського та східно-німецького походження. Його батько помер, коли хлопчикові було лише три роки, тож мати виховувала двох синів сама. Без доходу вона змушена була повернутись із дітьми до родичів в Англію. Саме візити до родини, особливо на ферму тітки Джейн (що мала назву Бег-Енд), стали важливим джерелом натхнення Толкіна — зокрема при описі Ширу.
Він вільно читав і писав уже в чотирирічному віці та мав неймовірну допитливість до навчання. Особливу цікавість викликали ботаніка й мови, а основ латини він навчився дуже рано. Ще з дитинства його захоплювало мистецтво — йому добре вдавалося малювати рослини та карти. Саме ці навички й інтереси стали міцним підґрунтям для створення його фантастичних світів і мов.
«Багато дітей вигадують, або намагаються вигадати, уявні мови. Я роблю це з тих пір, як навчився писати.»
Коли Толкіну було лише дванадцять, померла його мати. Разом із братом він потрапив під опіку довіреної особи — отця Франсіса, який на прохання матері виховував їх як римо-католиків. Толкін залишався глибоко віруючим католиком усе життя, і релігійні мотиви, які його надихали, чітко простежуються у віршах і ілюстраціях до його творів.
Підлітком він закохався в Едіт Мері Бретт, проте отець Франсіс заборонив їм спілкуватися до Толкінового повноліття, вважаючи, що це завадить його навчанню. Вони одружилися під час Першої світової війни, а незабаром після весілля, у 1916 році, Толкін вирушив на фронт у званні другого лейтенанта.
Переважну частину служби він провів у Франції, де брав участь у битві на Соммі — особливо кривавому конфлікті. Йому ледь вдалося уникнути смерті: захворівши на траншейну лихоманку, він покинув передову. Решту війни Толкін провів у шпиталях або на допоміжній службі, поки його не визнали непридатним до військової служби.
Перша світова мала глибокий вплив на погляди Толкіна на війну, політику та людську природу загалом. Хоча він рідко висловлював свої переконання публічно, Толкін був однозначно антикомуністичним, антинаціонал-соціалістичним та не підтримував термін «Британська імперія». Його також турбувала індустріалізація, що пришвидшилася після обох воєн, адже він вважав, що вона нищить природу й «просте життя».
Після війни Толкін почав викладати, спершу в Університеті Лідса, згодом — в Оксфорді, де працював у Пембрук-коледжі. Саме під час цих років він написав Гобіта та трилогію «Володар перснів», заглиблюючись у свої улюблені теми мовознавства та літератури.
У зрілому віці Толкін здобув широке визнання та став улюбленцем «альтернативної» молоді 1960–1970-х років. Попри початкову радість з приводу популярності своїх творів, він був розчарований тим, що його перетворили на культову фігуру серед представників контркультури — їхні погляди неабияк розходилися з його власними, які мали виразне нахилення до свободолюбного лібералізму.
Окрім кар’єри викладача, письменника й художника, Толкін палко цікавився мовознавством і філологією (філологія — це дослідження літературних текстів, як писемних, так і усних, встановлення їхньої автентичності, первинної форми та значення). Він вивчав і створював власні мови, найрозвиненішими з яких стали кен’я та синдарин. Він стверджував, що його «приваблює все, що пов'язане з расовими та мовними особливостями» і вірив, що мова та міфологія є нероздільні.
Після його смерті в 1973 році син Крістофер опублікував низку творів, зокрема записи й рукописи батька, як-от Сильмариліон. Ці публікації дали змогу ще глибше зазирнути у світи й образи, які Толкін створив за життя, і зміцнили його спадок.
Аналіз особистості
Світи та мови, які створив Толкін, стали поштовхом для багатьох поколінь поринути у захопливий світ фантастичної літератури. Любов до мов та яскрава уява характерні для людей із типом особистості Посередник. Саме тому, на нашу думку, Дж.Р.Р. Толкін є унікальним втіленням Впевненого Посередника (INFP-A).
Інтровертний
Хоч він і був надихаючим професором і красномовцем, Толкін, як справжній Інтровертний, більше цінував час, проведений у світах власної уяви. Подібно до Більбо Торбина, він не лише полюбляв писати про пригоди, а й створював карти та ілюстрації, щоб вдихнути життя у свої вигадані світи.
Він був надзвичайно відданим другом і глибоко переживав втрату своїх близьких товаришів під час Першої світової. Щоб впоратись із сумом і хворобами, він шукав розради не в людях, а у втечі в казки та інтелектуальні зацікавлення.
Інтуїтивний
«Великий світ навколо вас: ви можете збудувати огорожу навколо себе, але не зможете втримати його назавжди ззовні.»
Толкін жив мріями, ідеями та можливостями. Не існувало меж для того, що він міг уявити й створити — і це повністю відобразилось у його творах. Він мріяв про світ, у якому люди підтримують одне одного, протистоять злу й борються за свої переконання. Такий ідеалізм був наслідком поєднання його Інтуїтивного та Емоційного типів особистості.
Крім того, він мав невичерпну цікавість до всього навколо, особливо до різних народів, культур, мов та їхньої міфології. Свою мовну обдарованість він перетворив (гріх не використати гру слів) на здатність створювати повноцінні унікальні мови, а разом із ними — й легенди та історії, що їх оточують.
Емоційний
«Якщо хочете знати, на чому заснована Середзем’я, — це моє захоплення і радість від землі такої, якою вона є, особливо — природи.»
Хоча іноді здавався серйозним і зосередженим, Толкін був справжнім романтиком, закоханим у красу й природу. Образи місць і персонажів його історій часто мали коріння в особистому досвіді. Сільська місцевість, де минуло його дитинство, а також кохання до дружини, з якою вони прожили понад 50 років, надихнули чимало сюжетних ліній у його творах.
Не обійшла його увагою й війна. Будучи другим лейтенантом, Толкін почав по-новому цінувати «простих людей». Він відчув глибший зв’язок із представниками нижчих класів і почав зневажати бар’єри, створені статусом і освітою. Втративши майже всіх близьких друзів, він поніс цей біль крізь усе своє життя, намагаючись осмислити втрати через мистецтво і письмове слово.
Гнучкий
«Кажуть, що найважче зробити перший крок. Я ж так не вважаю. Я легко можу написати безмежну кількість “перших розділів”. І, чесно кажучи, я вже написав чимало.»
Попри численні досягнення, Толкін залишив по собі багато початих, але незавершених ідей і рукописів. Його син Крістофер завершив та видав частину з них — найвідомішим з таких творів став Сильмариліон. Ці тексти дають ще більше інформації про Середзем’я і його персонажів, доповнюючи вже масштабну легендаріум.
Толкін умів зосередитися та діяти цілеспрямовано, але водночас легко відволікався на любов, літературу й фантазії. Як і багато великих творців (зокрема Гнучких типів особистості), він усвідомлював, що його головні таланти — водночас і найбільші виклики.
Впевнений
«Тебе обрано, тож мусиш використати силу, серце й розум, які маєш.»
Хоч Толкін і був мрійником, це не робило його слабким чи сором’язливим. Як Впевнений тип особистості, він не вагався виступати проти несправедливості, особливо в спілкуванні з близькими людьми.
Хоча публічно висловлювався рідко, чужа думка не ставала на заваді його переконанням. Його онук Саймон Толкін згадував, як дід обурювався рішенням Римо-католицької Церкви провести месу англійською замість латини. На знак протесту Толкін продовжував голосно відповідати латиною, попри здивування парафіян. Онук зізнавався, що хоч і засоромився такої поведінки, але чудово розумів непохитність діда: «Він просто не міг не чинити так, як вважав за правильне.»
Висновки
Як і його персонажі, Дж.Р.Р. Толкін був постаттю багатогранною й глибокою. Як автор улюблених поколіннями творів — Гобіта, трилогії «Володар перснів» та багатьох інших — він залишив потужний слід у серцях читачів і письменників.
Його поетична манера письма й уважність до різноманіття рас і мов, що наповнюють вигадані реальності його світу, надихають. Він умів зображати і світло, і темряву людської природи так, щоби викликати і надію, і застереження. Саме ці риси спонукали нас класифікувати Толкіна як Впевненого Посередника.
Звісно, ми не всезнаючі та не претендуємо на абсолютну істину щодо типів особистості. Можливо, хтось вважає інакше.
А яка ваша думка? Як ви бачите особистість Дж.Р.Р. Толкіна? Поділіться в коментарях!
Ще з цієї серії
Арагорн: царственний слуга (серія про типи особистості з «Володаря перснів»)
Гендальф: розважливий чарівник (серія про типи особистості з «Володаря перснів»)
Еовін: безстрашна воїтелька (серія про типи особистості з «Володаря перснів»)