Якщо ви творча людина й користуєтеся 16Personalities, щоб краще зрозуміти себе, своїх друзів, коханих, однокласників чи колег, можливо, замислювались: А чи можна використати ці ідеї у власній творчості?
Якщо так, читайте далі — ця стаття для вас! У нашій серії з шести частин «Теорія особистості у написанні художньої прози» ми дослідимо можливості й обмеження застосування нашої теорії особистості до вигаданих персонажів: від закладання фундаменту глибоких, правдоподібних героїв і мотивацій до створення багатогранних лиходіїв.
Для початку давайте замислимося над ключовим питанням: що робить вигаданого персонажа таким, що його запам’ятовують і співпереживають йому?
Чому персонажі зачаровують читача
Художня проза дозволяє зануритися в інші світи та розділити дії й почуття героїв у перебігу сюжету. Вона здатна торкатися серця та розуму читача, відображаючи наші цінності, досвід і мрії, даруючи втіху від фантазій і сприйняття, які ми можемо впізнати у собі.
Але й протилежний ефект може бути не менш сильним — література може занурити нас у те, чого ми ніколи не переживали, допомогти зрозуміти інші погляди й дати змогу відчути гострий захват від того, що нам недоступне в реальному житті. Усі ці виміри незабутні — і під час читання бестселеру топ-автора, і коли ми самі записуємо вигадані пригоди.
Один із найважливіших елементів якісної прози — це персонажі, з якими читач може знайти зв’язок і яким може співпереживати. Часом героям відводять другорядну роль, поступаючись місцем самій сюжетній інтризі, але пригадайте, скільки зусиль актори вкладають у мову тіла, міміку, інтонацію? Саме це втягуює глядача у дію.
У письмовій прозі автор зазвичай не окреслює всі зовнішні деталі настільки чітко, даючи читачу можливість по-своєму уявити героїв і зробити цю історію особистою. У кожного з нас своя уява — і в цьому криється справжня магія.
Важливість послідовних персонажів
Читачі проявляють фантазію — це може зняти з письменника потребу виписувати кожну рису зовнішності. Але це відкриває і нові можливості, і певні зобов’язання. Самі по собі персонажі мають стимулювати уяву, а не стримувати її. Автор може надати достатньо деталей для вираження власного задуму, але не перевантажувати читача описами, щоб дати місце для ототожнення з героєм і глибшого розуміння його.
Яким би не був світ і сюжет, саме через персонажів автор передає читачу уявлення про людську поведінку й досвід. Неважливо, яку емоцію прагнемо викликати — напруженість, захоплення, співчуття, жах чи радість — герої стають продовженням самого читача, неначе частинка його розуму й тіла втілюється в цій історії. Персонажі наче стають органами чуття для читача, даючи змогу відчути їхній досвід.
Це злиття набагато легше виникає, якщо вигадані герої послідовні у своїй поведінці — читачу складно співпереживати тим, хто чинить хаотично, адже це не притаманно людському мисленню. Якщо персонаж діє переважно через зовнішні обставини, а не з внутрішніх, правдоподібних мотивів, він виглядає нечітким і безликим. Сильний герой має власні правила, і порушення цих правил може настільки дезорієнтувати читача, що він може зовсім «вибитися» з інакше захопливої історії.
Реалістична система
Глибокі персонажі роблять історії більш захопливими, а ще цікавіше — вони допомагають і самому автору в процесі творення. Якщо уявити персонажів і їхні стосунки як авто з технічними несправностями, — знайоме відчуття багатьом письменникам, — то хороший письменник, як вправний механік, замінить потрібні деталі, щоб авто їхало далі. Інженер же володіє знаннями про конструкцію авто і може не лише передбачити можливі проблеми, а й модифікувати функціональність. Так само автор, який детально розуміє особистості своїх героїв, здатен створювати не лише правдоподібні, а й складні історії, передбачаючи, як знайомі риси взаємодіють із подіями, іншими героями і світом.
Вирішити ґрунтовно прописати характери — ще не означає автоматично отримати потрібні інструменти. Та можна скористатися вже існуючими схемами. Наприклад, деякі автори середньовічної фентезі використовують правила рольової гри Dungeons & Dragons для створення персонажів. Це корисно для жанру, проте така система не враховує ключових рис особистості, тож цю частину автору доводиться дописувати самостійно.
Теорія типів особистості може стати тут справжнім «лицарем у сяючих обладунках», рятуючи нас від невиразних «дам у біді», близнюків у питаннях моралі чи передбачуваних стереотипних лиходіїв. Наша дослідницька теорія типів особистості — це потужний інструмент, який допоможе автору визначити, зрозуміти й описати персонажів, що з’являються на сторінках. Така система, всупереч побоюванням, не обмежує, а лише розширює творчі можливості — про це поговоримо згодом.
Письменник має тримати в голові цілий світ: і місце дії, і сюжет, і темп, і персонажів тощо. Теорія типів особистості може стати надійною опорою на різних етапах творчого процесу. Вона не зобов’язує суворо обмежувати вчинки героя, адже типи — це лише широкі категорії серед незліченних тонких особливостей людей. Зате така система допоможе правдоподібно зобразити причини дій персонажів.
Використання наших 16 типів особистості разом із додатковими рисами Ідентичності як вихідної моделі для створення персонажів — важлива перевага порівняно зі створенням усіх героїв із чистого аркуша. Кожен тип особистості, наскільки б широким він не був, має притаманні йому типові реакції, що визначають, як персонаж взаємодіє зі світом, іншими героями та із самим собою. Теорія типів може навіть допомогти зазирнути у типовий життєвий шлях — особистий, соціальний, професійний — певних типів, а це здатне підкинути ідеї для сюжету, які органічно впишуться у характер героя.
Читач, знайомлячись із описом типу особистості на нашому сайті, часто думає: Я знаю когось такого! або Ого, це прямо про мене. Аналогічно, якщо письменник свідомо й уважно проектує персонажів на основі типів, у читача з’являється відчуття, що герої — мов справжні люди. А це — справжній скарб для письменництва.
Додаткові матеріали
Дивіться інші частини серії про написання художньої прози:
Теорія особистості у написанні художньої прози II: застосування типології
Теорія особистості у написанні художньої прози III: межі та порушення правил
Теорія особистості у написанні художньої прози IV: глибини зла — негативні персонажі
Теорія особистості у написанні художньої прози V: письмова робота для типів особистості читачів
Теорія особистості у написанні художньої прози VI: як розширити привабливість історії